Опис досвіду

Опис досвіду вчителя історії та правознавства Костюкової А.М. Магдалинівської ЗОШ І-ІІІ ст.
Тема , над якою я працюю: Формування просторової компетентності на уроках історії.
Освіта – це основа для всебічного, гармонійного розвитку держави і суспільства. Вона  формує нові покоління, закладає фундамент для інноваційного розвитку економіки. Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно - зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, які відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.
   Під компетентністю людини розуміється структуровані набори знань, умінь, навичок і ставлень, які набуваються у процесі навчання. Пріоритет компетентностного підходу надає здобутим знанням, навичкам та вмінням індивідуального, конкретного життєво – смислового характеру, чітко визначеної практичної спрямованості щодо власного життя людини. Одне із завдань сучасної історичної освіти – набуття учнями ключових та предметних компетентностей. Серед предметних компетентностей важливе місце при вивченні історії займає просторова компетентність. Цим й зумовлена актуальність роботи. Під «просторовою компетентністю», вважають дослідники, слід розуміти знання, що на науковому рівні забезпечують розуміння простору як необмеженої протяжності, формують картографічні вміння і навички учнів та забезпечують психологічну готовність творчо і відповідально застосовувати набуті знання та досвід у реальних життєвих ситуаціях.
Працюючи над проблемою мною була поставлена така мета: обґрунтування доцільності формування в учнів просторової компетентності та практичне значення її застосування на уроках історії.
Були поставлені такі завдання:
1.                Проаналізувати наявну літературу з проблеми формування просторової компетенції;
2.                Теоретично окреслити важливість використання карти на уроках історії та застосування картографічних вмінь та навичок для формування всебічнорозвиненої особистості учня;
3.                Показати на прикладах методику формування просторової компетентності в учнів на уроках історії
Досліджуючи тему, я з’ясувала, що формування просторових знань та картографічних умінь має дещо іншу мету, ніж  у географії, а саме: пояснити, як географічне положення та природне середовище впливають на історичний процес. Отже, працюючи з певним історичним явищем або подією, ми:
1.       встановлюємо його наявність та місце розташування;
2.          описуємо природно-географічне середовище, у якому воно відбулося;
3.     знаходимо ті географічні та природні чинники, які пояснюють саме такий перебіг історичного процесу.
Опрцьовуючи літературу з даної теми, я зясувала як  відомий дослідник даної проблематики О. Фідря умовно пропонує поділити картографічні вміння та навички на:
1.                Картоописові – забезпечують отримання історичної інформації зза допомогою карти: використовувати легенду, знаходити географічні об’єкти, визначати їх розташування відносно один одного, описувати природно-географічні особливості об’єкта;
2.                Картоаналітичні – мають у своїй основі розумові дії, що дозволяє учням інтерпретувати та пояснювати історичний процес із залученням географічного чинника;
3.                Картометричні – дають змогу зняти з карти кількісну інформацію, яку можна використовувати для пояснення перебігу історичних подій, виникнення певних історичних явищ або інтенсивності їх прояву.
Під час формування картографічних умінь та навичок в учнів виділяю два етапи: підготовчий та основний.
На підготовчому етапі формую такі навички:
-                     Обирати карти за назвою;
-                     Розрізняти оглядові та тематичні карти;
-                     Визначати масштаб карти;
-                     Локалізувати положення об’єкта (визначати його географічне положення відносно відомих географічних об’єктів із словесним описом або без нього, визначати межі об’єктів; орієнтуватися за сторонами світу; знаходити той самий об’єкт на різномасштабних картах; знати правила показу об’єктів на карті)
Основний етап характеризується вмінням описувати історико-географічний об’єкт.
До основних картоописових вмінь належать:
-                     Опис географічного положення місця історичних подій, явищ;
-                     Опис рельєфу;
-                     Опис природно – кліматичних умов.
Формування цих умінь потребує досить тривалого часу.
До картометричних умінь та навичок належать:
-                     Визначати протяжність та відстані за масштабом;
-                     Вимірювати площу;
-                     Порівнювати розміри площ;
-                     Порівнювати відстані;
-                     Визначати зміни у розмірах територій;
-                     Отримувати числову інформацію з таблиць, графіків, діаграм.
Ці вміння епізодично застосовуються на уроках історії.
До картоаналітичних вмінь належать:
-                     Встановлення за картою впливу природно – географічного чинника на наявність або відсутність історичних подій, явищ;
-                     Порівняння за картою особливостей прояву одного і того самого історичного явища, події на різних територіях;
-                     Встановлення за картою залежності між природно – географічними особливості території та заняттями, релігійними віруваннями, суспільним устроєм та побутом населення;
-                     Встановлення впливу геополітичних чинників на тенденції та характер міжнародних відносин;
Складання картограм та діаграм.
Треба зазначити, що робота на уроці учнів з історичною картою створює можливості для навчальної активності кожного учня, забезпечує розвиток їхніх здібностей, тобто, є особистісно - зорієнтованим підходом до навчання
З огляду на практичну компетентнісну спрямованість шкільної історичної освіти на окрему увагу заслуговують уміння та навички працювати з історичною картою. Значну увагу цій проблемі приділяють також сучасні педагоги: Пометун О., Баханов К., Фідря О., Іванова Н., Задорожна Л., Десятов Д., Летошко О. та ін.
   Кожна людина впродовж життя часто користується різноманітними картами (в тому числі – історичними).  Навички і уміння, що отримують школярі  на уроках історії, будуть застосовуватись ними у практичних ситуаціях, допоможуть у пошуку шляхів інтеграції до різноманітного соціокультурного та природного середовища. Отже, робота з картою на уроках історії – це одна з форм діяльнісного підходу до навчання, що дозволяє учням краще орієнтуватися в історичній науці.
Питання розробки методики формування в учнів картографічних умінь і навичок стає важливим, актуальним тому, що завдання на перевірку просторової компетентності та картографічних умінь включені до завдань ЗНО.
Тому вже з п’ятого класу доцільно привчати учнів не просто використовувати карту для показу об’єктів, про які йде мова, а й звертати увагу на вплив природно-географічних умов, на певні історичні події, заняття, побут, релігійні вірування, культуру населення, тобто вчити школярів «читати» історичну карту.
 Знайомство з історичною картою розпочинаю вже на вступному уроці. На розгляд представляю географічну та історичну карти. Нагадую, що кожна карта має свої умовні знаки, спираючись на які, необхідно з’ясувати відмінності історичної карти від географічної. Звертаю увагу школярів на те, що звичні кольори для географічних карт на історичних картах мають інше значення. Зеленим кольором показують не тільки низовини, але й найдавніші райони землеробства і скотарства. Географічна карта - статична, а на історичній легко побачити виникнення держав, зміну їх територій, напрямки військових походів тощо. Пересування людей, військові удари на карті показують стрілками, місця боїв - схрещеними мечами, райони повстань - крапками або вогнищами .
Подальше знайомство з історичною картою продовжуємо на наступних уроках. Використання карти доцільне і необхідне на всіх етапах навчання: при вивченні нової теми, при закріпленні й узагальненні вивченого, при перевірці знань та умінь школярів. Успіх цього виду діяльності залежить від ретельної підготовки вчителя, добре продуманих питань, пов’язаних з використанням карти; від дотримання певних правил роботи з картою. Під час демонстрації історичної карти стою біля карти так, щоб не закривати джерело світла та об’єкт; указку тримаю в тій руці, яка ближче до карти. Поступово до цього привчаю й учнів. Перед показом даю словесний опис географічного розташування пункту, місця події, спираючись вже на відомі учню орієнтири або звертаючись до фізичної карти - «на північ від...»; «вище за течією річки знаходиться.», «на північному березі Чорного моря, неподалік сучасного міста Миколаїв була заснована грецька колонія Ольвія».
Описуючи кордони, називаємо не тільки фізико-географічні орієнтири, але й сусідні держави, народи. Річки показуємо від витоку до гирла; міста - крапкою; кордони держави безперервною лінією.
Звертаю увагу й на те, що учнів не можна перевантажувати великою кількістю об’єктів, тому акцентую увагу на найбільш важливих картографічних даних з точки зору подальшого вивчення історії – «на правобережжі середньої течії Дніпра жили поляни, назва яких походила від місця проживання - серед поля. Племінним центром полян був Київ. На північ і захід від полян, між ріками Россю і Прип’яттю, в лісі, жили древляни, тобто ті, хто сидить на деревах, з центром у Іскоростені; на заході від полян по верхній течії Південного Бугу - волиняни; південніше від полян у Південному Подніпров’ї - уличі, а ще далі на південний захід, у басейні Дністра – тиверці. Були й інші слов’янські племена, з якими ми ближче познайомимося, коли будемо вивчати історію у сьомому класі»
З’ясувавши словами місце розташування об’єкту та показавши його на карті, записую назву на дошці і пропоную учням знайти цей об’єкт на карті підручника. Для перевірки того, наскільки учні добре засвоїли нову інформацію, після показу об’єкту, викликаю когось з учнів і пропоную йому знайти новий пункт на настінній карті. Від учнів вимагаю не тільки швидкого та точного показу картографічних даних, пов’язаних з відповіддю, але й розвиваю у них вміння «читати карту». Досягаю останнього завдяки поєднанню об’єкта з важливими явищами та подіями, які його супроводжують.
Нова програма з історії вимагає від учнів 5-го класу пояснювати, що таке історичний простір; розрізняти умовні позначки на історичній карті, знаходити на карті територію України, її столицю
Учні не завжди правильно вимовляють географічні назви. Тому під час першого знайомства учнів з об’єктом навчаю їх правильно вимовляти і писати назви. Застосовую прийом промовляння назви вголос по складах. Використання дидактичних матеріалів підсилює зорові відчуття, які, як відомо, відіграють у сприйнятті навчального матеріалу значну роль.
Для найбільш ефективної діяльності застосовую:
Завдання на локалізацію історичних фактів, тестові завдання за картою, завдання пошукового характеру, завдання на розвиток образного уявлення, які включаю як в стандартні уроки так і нетрадиційні уроки. Наприклад: мультимедійні презентації, вікторини, анаграми, кросворди та ін.
У свої роботі намагаюсь застосовувати  різні технології: особистісно-зорієнтованого навчання, критичного мислення, інтегрованого, диференційованого навчання.
Теоретичні знання використовую в практичній діяльності: проводжу відкриті уроки, ділюся результатами своєї роботи на засіданнях ШВПМ, проводжу позакласні заходи, інтелектуальні ігри, предметні тижні, веду блог вчителя історії, входжу в шкільну раду профілактики правопорушень.
Брала участь у роботі РМК: член журі районної олімпіади з історії та правознавства, участь у семінарах, конференціях, робота у складі творчої групи вчителів суспільних дисциплін району.  



3 коментарі:

  У 2021 році члени гуртка "Час згадувати минуле" брали участь у Всеукраїнських краєзнавчих конференціях та конкурсах Конкурс &quo...